Закови́знути и закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло.
Замрячи́ти, -чи́ть, гл. безл. Заморосить, пойти мелкому дождю.
Кортячка, -ки, ж. Нетерпѣливое, сильное желаніе.
Набундю́чити, -чу, -чиш, гл. Надуть, растопырить. Набундючити губи. Набундючити спідницю.
Незгодний, -а, -е. Несогласный, нестройный.
Писарьок, -рька́, м. Ум. от писарь.
Приповістка, -ки, ж. = приповість. Приповістка батькова за татарський набіг.
Проколядувати, -ду́ю, -єш, гл. Пропѣть коляду.
Тулун, -на, м. Кожа козы, снятая цѣльною, — служить какъ мѣшокъ для муки или соли.
Фукнути, -ну, -неш, гл.
1) Дунуть (ртомъ).
2) Крикнуть на кого.
3) — ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику!
