Брунечка, -ки, ж. Ум. отъ брунька.
Бурхнутися, -нуся, -нешся, гл. Броситься. Бурхнувсь у воду, щоб втопиться.
Ґа́нок, -нку, м. Крыльцо, подъѣздъ, балконъ. Ой у Лубнях крутоярих у високім замку, сидить пишний князь Ярема на тісовім ґанку. Ой сиділа Марійка на ґанку та краяла червону китайку. Употребл. съ тѣмъ же значеніемъ и во мн. ч.: Ґа́нки. Підходимо до шинку, — на ґанках такого народу зібралося. Ум. Ґа́ночок, ґа́ночки. Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей.
Довольни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Удовольствовать пищей и питьемъ. Спасибі, довольнив нас кум.
Жму́рки, -ків, м. мн. 1) Ум. отъ жмури. 2) = піжмурки.
Колюх, -ха, м. Колючее растеніе. Взяв, наламав колюхів, обтикався да й сидить.
Недолугий, недолужний, -а, -е. Безсильный, слабый, немощный. Перша мені туга — сама недолуга. А которі старі-недолугі, то й навіки попропадали. Недолуга жінка.
Святий, -а, -е. Святой. Хліб святий. нехай мене святий хрест побє! — божба. Свята присяга перед тобою, що-сь присягався передо мною. — вечір. = свят-вечір, — неділя. Свѣтлое воскресенье. У святу неділю не сизі орли заклекотали. — письмо. Священное писаніе. 2) Святой, угодникъ божій. Як Бог не поможе, то й святі не оборонять.
Хухнути, -ну, -неш, гл. Дунуть (ртомъ). Після треба хухнуть на жовнаки. Хухнула му в рот, — і ожив.
Чорний, -а, -е. 1) Черный. Чорний як циган. Очі чорні, як терночок. Чорні брови маю, та й не оженюся. Чорна свита. Чорна хмара.
2) Грязный. Мене мати не пустила, що в чорному ходячи, скажуть ледащиця. чорне море. Черное море. Чорним морем далеко гуляли. чорне сло́во. Брань, ругательство, преимущественно съ упоминаніемъ чорта. Він назвав мене чорними словами, каже: сякий-такий сину, та й по матерному.
3) говорити по чорному. Упоминать чорта въ рѣчи. Ум. чорненький, чорнесенький. чорненечкий.