Гучни́й, -а́, -е́. 1) Звонкій, громкій, звучный. З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. 2) Веселый, шумный. Їй забажалося життя світового, гучного. Гучне весілля справили.
Де-да́лі, нар. Чѣмъ далѣе. Де-далі, де-далі усе стихає, ні травка не колишеться, усе чогось жде великого, страшного. Вона (турецька цариця) не молодіє, не старіє, а де-далі зліє.
Ли́скарь, -ря, м. Кирка.
Литви́нчики, -ків, м. мн. Раст. Silent. Arineria.
Повилуплювати, -люю, -єш, гл.
1) Вылущить (во множ.), отколоть (во множ.).
2) Вывести (о многихъ). Усі квочки повилуплювали курчат, а ся ні.
3) Выпучить (глаза). Чого ви всі на мене очі повилуплювали.
Позавдавати, -даю́, -єш, гл. То-же, что и завдати, но о многихъ или о многомъ: Я вас у Сібір позавдаю.
Тікач, -ча, м. = втікач.
Усилувати Cм. усиловувати.
Усовістити Cм. усовіщувати.
Чвалем нар. Галопомъ. Біжить кінь чвалем.