Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Булава, -ви, ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки бобре дбали, бунчук, булаву положили, берися Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булаті треба голови. Посл. 2) = кийок. Грин. III. 667. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка... каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. І. 21. Ум. Булавка. Ном. № 3944. Булавочка. Чуб. V. 1086.
Дочумакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Окончить чумачество.
Жаха́ння, -ня, с. 1) Пуганіе. 2) Страхъ, испугъ. Чуток було чимало для нашого жахання і сподівання. МВ. ІІ. 163. Я пізнаю з їх жахання, що ти, Боже мій, зо мною. К. Псал. 129.
Лайлак, -ка́, м. = кизяк. Кінські лайлаки. Драг. 54.
Негодонька, -ки, ж. Ум. отъ него́да.
Полятиця, -ці, ж. Раст. Convolvulus arvensis. Вх. Пч. I. 9.
Пригасати, -са́ю, -єш, сов. в. пригаснути, -сну, -неш, гл. Притухать, притухнуть, пригаснуть.
Синити, -ню́, -ниш, гл. Окрашивать въ синюю краску, синить.
Хованиця, -ці Воспитанница, вскормленница, пріемная дочь. Вх. Лем. 478.
Шмигнути, -гну́, -гне́ш, гл. Шмыгнуть, удрать. Тоді розігналась саме на його, щоб його вбить, а він на бік шмигнув, а змія тоді в море так і затопилась. Рудч. Ск. II. 97.