Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Галушечка, -ки, ж. Ум. отъ галушка.
Завалува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Сильно залаять (о многихъ собакахъ). Загавкають собаки, завалують на вовка.
Зашпили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. 1) Приколоть булавкой. 2) Засадить, пригвоздить. Зашпилили мене на три роки у винницю.
Зелемизелоня, -ні, ж. = земизеленя.
З'єґо́вдуватися, -дуюся, -єшся, гл. Стираться.
Наму́лити Cм. намулювати.
Рахта, -ти, ж. Второй день храмоваго праздника. На другий день (після храму) у нас рахти, щоб то мед вже допивати.
Хмелити, -лю, -лиш, гл. Заправлять хмелемъ. Загадав Іван ся женити, з м'який пиво варити, кропивою хмелити, а глиною дріжджити.
Чтець, четця, м.
1) Чтецъ.
2) Читатель. Не против вас говорю, четці мої любі.