Бенкетний, бенькетний, -а, -е. Относящійся къ пиру, банкетный. Запросила гостей до себе: і гостей, і дітей, і близьких приятелів на бенкетний день.
Захапа́ти Cм. захапувати.
Невгавний, -а, -е. = невгавучий. Вдова з своєї світлички довго чула веселий невгавний сміх убогих людей.
Обійти, -ся. Cм. обіходити, -ся.
Орчиковий, -а, -е. Пристяжной.
Підбурюватися, -рююся, -єшся, сов. в. підбуритися, -рюся, -ришся, гл. Возмущаться, возмутиться (о людяхъ).
Побити, -б'ю, -єш, гл.
1) Побить, поколотить. За моє жито, та мене й побито.
2) Побить, разбить (во множ.), перебить. Пішла по воду, відра побила.
3) Перебить, поубивать (многихъ). Наші за ними (турками), побили й порубали. І зо зла палицю хапає... шпурнув — та й всіх курей побив.
4) Побѣдить, одолѣть, поразить. Гей молодих турків башів москалі побили. Поб'ють тебе, козаченьку, сиротинські сльози. Бодай же вас, сини мої... у полі побило разом три недолі.
5) Украсить. Вистроїв тростяний палац, маковим цвітом побив.
Почкати, -ка́ю, -єш, гл. = почекати. Почкай, дядьку! Чекай, я щось тобі скажу! — Вона почкала. Почкай, милий, годинку, почкай, милий, другую.
Тутарь, -ря, м. Здѣшній, мѣстный житель. Ой тутару, ой тутареньку, сему дому господареньку.
Уторопати, -паю, -єш, гл. Понять, взять въ толкъ. Я щось не второпав, що він співав про гайдамаків.