Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

упокорюватися

Упокорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. упоко́ритися, -рюся, -ришся, гл. Смиряться, смириться, изъявить покорность. Твій панотець впокоривсь перед нами. К. ЦН. 175.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 347.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПОКОРЮВАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УПОКОРЮВАТИСЯ"
Болісно. Cм. Болізно.
Вербування, -ня, с. Вербованіе.
Жизний, -а, -е. 1) Жизненный. 2) Плодородный, плодоносный. Жеби земля була жизная, і збожа великий достаток родила. А де очерети, там люде сідали, а де жизні поля — москалі стояли. Гол. I. 27.
Замі́нка, -ки, ж. = заміна 1. Дам в замінку. Грин. III. 610.
Запра́вди, запра́вжки, нар. Въ самомъ дѣлѣ, дѣйствительно.  
Морґ и морґовий. Cм. ІІІ. морг и морговий.
Мурави́ще, -ща, с. = муравник. Забрав би в торбу оце муравище, було б на горіхи. Золотон. у.
Обпатрати Cм. обпатрювати.
Окублитися Cм. окублюватися.
Пуля, -лі, ж. Дѣтск. Утенокъ. О. 1862. IX. 119.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УПОКОРЮВАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.