Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. І стали веслами гребти. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. 2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Курка що гребе, то все на себе. Кінь гребе копитом.
Допомина́тися, -на́юся, -єшся, гл. Добиваться, домогаться. Хто припоминав, той допоминає.
Жі́ночка, -ки, ж. Ум. отъ жінка.
Завда́ча, -чі, ж. Задатокъ. Я вже взяла три карбованці на завдачу.
Нехаяти, -хаю, -єш, гл.
1) Не радѣть о чемъ.
2) Пренебрегать чѣмъ.
Плугарь, -ря́, м. = плугатарь.
Приносити, -шу, -сиш, сов. в. принести, -несу, -сеш, гл. Приносить; принесть. А я меду принесу на закуску. Принеси мій голосочок милої до хати. Відкіля се тебе принесло? Откуда ты явился? І принесло його! И нужно было явиться! Дівчинонько, приніс тебе дідько.
Свинарка, -ки, ж. Свинопаска.
Тирша, -ші, ж. = з'їди. Тиршу (з сіна), те, що не їсть маржина, загрібають і стелять під ківні корови, а звідси скидають у гній.
Чернітка, -ки, ж. плахта-чернітка = чернетка. Ум. черні́точка. В неї плахта черніточка, сама як квіточка.