Зарина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зарину́ти и зарну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Погружаться, погрузиться въ воду, потопать, затонуть. Ті (Петро й Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи. Нехай тут зарне́ на дно моря.
Здо́бич, -чі, ж. Добыча. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Ум. здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає.
Зібга́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Скомкать. 2) Согнуть; свернуть. 3) — коровай. Слѣпить изъ тѣста свадебный хлѣбъ. Час тебе, пшенице, почати, Андрійкові коровай зібгати. 4) — гніздо́. Свить гнѣздо.
Кватирування, -ня, с. Квартированіе, стоянка.
Крайка, -ки, ж. Кромка. Употребляется женщинами какъ поясъ. Ум. краєчка. Боржій на себе запаску, краєчку нашвидку підперезала.
Кургон, -на, м. Особаго устройства большая телѣга у нѣмецкихъ колонистовъ, фура. Минули деякі німці на курганах.
Лід, леду и льоду, м. Ледъ. На язиці мід, а під язиком лід.
Роскудкудакатися, -каюся, -єшся, гл. Раскудахтаться. Роскудкудакалась як квочка.
Хитати, -таю, -єш, гл. Шатать, качать. Ой у полю билина, вітер нею хитає. Сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитинку. Хитати головою. Ой тихо, тихо Дунай воду хитає.
Штрикатися, -каюся, -єшся, гл. Колоть.