Замика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. замкну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Замикайте, діти, двері. Як коня вкрали, він тоді станю замкнув. Прич. стр. зами́на́ний. Це́рква замикана. 2) Заключать, заключить, запирать, запереть. Замикали Настю, — вона було таки втече. 3) Заграждать, заградить, преграждать, преградить. Замкло їм мову. 4) — гу́бу, уста́. Зажать ротъ, принудить замолчать. Людям губи не замкнеш. Як би вона знала, що я приїхала до неї з жалю над її долею нещасливою, то се замкнулоб їй уста. 5) — очі. Сомкнуть, закрыть глаза. Замкну я очі ворогам.
Змокти Cм. змокати.
Клинцювання, -ня, с. Клинышки, забитые въ стѣну передъ обмазкой ея, клинцовка. Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання.
Обперти, -ся. Cм. і. обпірати, -ся.
Падина, -ни, ж. Падь, небольшая круглая долина.
Передати, -ся. Cм. передавати, -ся.
Притовкмачити, -чу, -чиш, гл. = притовкти.
Прорвати, -ся. Cм. проривати, -ся.
Хлопко, -ка, м. Мальчикъ, юноша. Десь узявся хлопко, а хлопко маленький, під ним кониченько, коник вороненький. Ой запрягай, хлопку, коня вороного, да поїдем вінчаться до попа чужого.
Цуприкувати, -кую, -єш, гл. Тянуть, тащить, рвать.