Грабки́, -кі́в, м. мн. 1) Родъ длиннозубыхъ граблей, прикрѣпляемыхъ къ косѣ (когда косятъ хлѣбъ). Косити́ на грабки́. Косить косой съ такими граблями. 2) — св. Івана. Раст. Geranium sylvaticum.
Колокіл, -ко́лу, м.
1) Колоколъ. Он чия ж тут беседа тут вечеряє весела? Бийте коли, все колоколи, колоколи кованії у нас гості проханії.
2) Звонокъ на шеѣ коровы, козы. Ум. колокілок.
Мурашва́, -ви́, ж. соб. Муравьи. У Пріськи наче мурашва бігла по тілу.
Осовище, -ща, с. Болѣзнь у скота: затвердѣніе, опухоль вымени.
Пороздирати, -ра́ю, -єш, гл.
1) Разорвать, разодрать (во множествѣ). Пороздирали собі пуза.
2) Растерзать (многихъ).
Привинен, -ви́нна, -не Прикосновененъ, причастенъ. Рукою чоловікові біду зробиш, а язиком ще й гіршу, а очі нічому не привинні. Я не привинен до того.
Скалкуватий, -а, -е. Имѣющій острые края. Скалкуваті камінці.
Уписування, -ня, с. = упис.
Халамей, мея, м. Прозвище для еврея. Жид, жид-халамей, повісився на щабель.
Хащ, -щу, м. 1) = хмиз. Закопав було добро в ямі та хащем прикидає та і втіка в ліс 2) Заросль, кустарникъ, то-же, что и хабник, хамник. То же знач. ми. хащі.