Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відморювати, -рюю, -єш, сов. в. відморити, -рю, -риш, гл. — бджоли. Морить, заморить пчелъ. Треба перед Спасом одморювати бджіл. Волч. у. (Лобод.).
Затужи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Затужить, загоревать, затосковать. Затужила дівчина за мною. Чуб. V. 259. 2) Заплакать горестно съ причитаньями. Як же заридає Катря, як затужить! МВ. ІІ. 145. Въ болѣе тѣсномъ значеніи: заплакать надъ мертвымъ, произнося обычныя въ этомъ случаѣ причитанія. Умер козак та й лежить, та й нікому затужить. Ном. № 787.
Каламітний, -а, -е. = каломутний.
Кісник, -ка, м. 1) Косоплетка; лента, вплетенная въ косу. Чуб. VII. 422. Захотіла гиря нових кісників. Ном. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла? Шевч. 494. 2) Торговецъ косами для косьбы, разъѣзжающій по селамъ. Конст. у. Ум. кісничок. Бач, чого гирі забажалось — кісничків! Ном. № 5343.
Поподибати, -баю, -єш, гл. Много походить. Зміев. у.
Роскручувати, -чую, -єш, сов. в. роскрути́ти, -чу, -тиш, гл. Раскручивать, раскрутить, развертывать, развернуть. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Всякі квітки роскручували свої пупяночки. Левиц. І. 125.
Сейм, -му, м. Сеймъ. Ум. сеймик.
Фальшивість, -вости, ж. 1) Фальшивость, поддѣльность, ложность. Желех. 2) Лицемѣріе, неискренность. Желех.
Хода, -ди, ж. 1) Шагъ, ходъ. Як іти доброю ходою, то воно й недалеко здається. Кобел. у. Ішов він.... тихою ходою. Мир. ХРВ. 8. Ідуть собі за ним тихенькою ходою. Грин. II. 292. їхати ходою. Ѣхать шагомъ. Замовк, зажурився, поїхав ходою. Шевч. 176. 2) Походка, поступь. Старости гукнули: «а подай нам, дівонько, води, побачимо твоєї ходи». Г. Барв. 257. Гарна у коня хода. Н. Вол. у.
Чепурний, -а, -е. Аккуратный, чистый, опрятный, красивый. Рудч. Ск. І. 131. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. Г. Барв. 435. Хороша та чепурна, як тая лебедя. МВ. ІІ. 76., Ум. чепурненький, чепурнесенький. Чепурненька, як мазничка. Ном. № 11268. Юпочка рабенька й сама молоденька, да якая ж хорошая, яка чепурненька! Макс. (1849), 64.