Безневинність, -ности, ж. Невинность, неповинность, невиновность. Хто вже був у бувальцях, то зараз і зробив так, не вповаючи на безневинність свою.
Збива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зби́ти, зіб'ю́, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Въ приложеніи къ людямъ зби́ти доку́пи — собрать, соединить. Буде кому люд той збити докупи, що вештається по острову. У Гребинки о составленіи книги: Що ж то роблять земляки отсіми довгими зімніми вечорами? Давай, зіб'ю їм книжку. Въ значеніи собирать, собрать (о деньгахъ, имуществѣ): Ік Великодню збігли півтора карбованці, хотіли, хоч поросятко купити. А яку худобу збив велику покійний. 2) Сбивать, сбить, сшибать, сшибить. Збий оцей обруч з діжки. Ой коню ж мій вороненький, ой де ж твій пан молоденький? Чи ти його в Дніпрі втопив, чи ти його під себе збив? Збив десять яблук. Як ударе його чоботом, а пеньок був гнилий, — так він його ногою і збив. 3) О лошади: осаживать, осадить. Оце заїхав, — і завернуться ніяк: треба мабуть збити коня. Чуєш, хлопче, збий мені воли. 4) Ссадину дѣлать, сдѣлать, ссаднить. А правою чого ж ти не береш? — Та збив палець. зби́ти ши́ю (воло́ві). Натереть шею (волу). 5) Смолачивать, смолотить. Коло клуні пашня потрушена; з півсніпка чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто. І. 98). 6) Вытаптывать, вытоптать. Дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? 7) Выбивать, выбить (градомъ). Збило ту пшеницю (грядом), зосталась сами стерня. 8) Возмущать, возмутить, взбивать, взбить. Чого вода каламутна? Чи не хвиля збила? Пилу не збивайте, шмаття не валяйте. — бу́чу. Поднять шумъ, крикъ, скандалъ, тревогу. Жінка аж під стелю, — таку бучу збила. 9) Пахтать, напахтать (масла). Збити масла. 10) Сбивать, сбить, смущать, смутить. Ви Іова не збили, не вміли ви йому одвітувати. — з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу. Сбивать, сбить съ толку. Бісові дівчата і жіночки... збивають його з пантелику. Усі осінню зіб'ють з пливу. 11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. 12) Только сов. в. — кри́лами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами.
З'єдно́чити, -чу, -чиш, гл. = з'єднати 1. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, — ти ж бо його ім'я з своїм ім'ям навіки з'єдночив.
Легко́ду́х, -ха, м. 1) Изнѣженный, слабый человѣкъ. 2) Малодушный человѣкъ. Тілько легкодухам здається, що наша сила ніщо, супротив тієї сили, що рине на нас. «Гей, хто зо мною вийде битись, покоштувати стусанів?»... Дарес довгенько дожидався, мовчали всі, ніхто не йшов, з ним всякий битися боявся, собою страху всім задав. « Так ви, бачу, всі легкодухи, передо мною так як мухи і пудохвети наголо!». Легкодухів між ними не буває: ні слово нас, ні діло не злякає.
Нежурбливий, -а, -е. = нежурливий. Веселий, нежурбливий, та й він заклопотався тією подією.
Підсівки мн. Посѣвъ на краю поля. Ум. підсівочки. Що ж він там дів? — Пшеницю віє ходімо ми му заколядуймо, чей же він нам дасть хоч відвійочки, хоч відвійочки на підсівочки.
Потеревенити, -ню, -ниш, гл. Поболтать. Добре ми з ним потеревенили.
Френзлі, -лів, м. мн. Бахрома.
Ціпило, -ла, с. ціпи́льна, -ни, ж., ціпи́льно, -на, с. Рукоятка цѣпа. Одпустив бич од ціпилна. Ціпилна кислицева, а ув'язь залізна; як попарить мужик ціпом, аж шкура облізла. Ум. ціпи́льничко.
Чогокати, -каю, -єш, гл. Говорить часто чого́.