Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́ркіт, -коту, м. Стукъ, грохоть. Желех. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай Господи. ЕЗ. V. 197.
Ді́йма, -ми, ж. Предчуствіе, вѣсть, догадка? Венгер Руса не боявся, не мав тої дійми, бо він не чюв, шьо йде москаль вороними кіньми. Гол. II. 461.
Жвакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Глодать. Вовки сіроманці набігали, тіло козацькеє рвали, по балках, по тернах жовту кість жвакували. Макс. (1849), 23. 2) = жва́кати.  
Паламарка, -ки, ж. Жена пономаря. Скажу Гальці й титарівні, скажу й паламарці. Чуб. III. 179.
Перецінити Cм. перецінювати.
Повідпасуватися, -суємося, -єтеся, гл. Откормиться (о многихъ).
Подобання, -ня, с. = уподоба. Ходив по ярмарку і до свого подобані коней не найшов. Гн. І. 189.
Сівалка, -ки, ж. Сѣялка. Хотин. у.
Сьогобічний, сьогобо́чний, -а, -е. , —ній, -я, -є. По сю сторону рѣки. Московщина обладувала Україною сьогобочньою. МВ. І. 137.
Трутизнина, -ни, ж. = трутизна. Угор.