Вигоюватися, -гоююся, -єшся, сов. в. вигоїтися, -гоюся, -їшся, гл. Вылѣчиваться, вылѣчиться (отъ ранъ).
Засвари́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Поссориться.
Кубло, -ла, с.
1) Логовище. Звіря... в своїм кублі недвижно спочиває.
2) Гнѣздо, преимущественно вырытое въ землѣ, a затѣмъ и всякое. На Благовіщення і птиця не несеться й кубла не в'є.
3) Въ переносномъ значеніи также человѣческое жилье. Да чого ти, Марусе, без кубла?
4) = водня. Ум. кубелечко, кубельце. Знайшла ж бо я кубелечко, де утка несеться. Туга коло серця як гадина в'ється, ізвила кубельце коло мого серця.
Наволочи́тись, -чу́ся, -чишся, гл. Вдоволь побродяжничать.
Округлість, -лости, ж. Круглота, шаровидность.
Повіддя, -дя, с. Половодье. Це вже десять років, як було в Трушках таке повіддя. Чи і в ваших сторонах було цієї весни таке велике повіддя, як у нас: всі млини повиносило.
Позмітати, -та́ю, -єш, гл. Сместь (во множествѣ).
Росплюскнути, -ну, -неш, гл. Расплющиться. Як ударив я диню об землю, — вона так і росплюскала.
Сковуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. скуватися, скую́ся, -єшся, гл. Сковывать, сковать. З щастя та з горя скувалась доля. Кому скується, а кому змелеться.
Ферділь, -лі, ж. = ферделинка.