Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відпивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відпити, відіп'ю, -п'єш, гл. Выпивать, выпить что слѣдуетъ. Цілий піст не пив горілки та казав, що на великдень відоп'є своє. Черниг. г. Чом же ви, каже, тату, не п'єте? — Я вже, каже, своє одпив, т. е. во время своей жизни выпилъ все что могъ, теперь не могу. Грин. I. 53.
Гетьма́н, -на, м. Гетманъ. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. АД. II. 110. Ум. гетьманонько. К. ПС. 21.
Грому́шина, -ни, ж. Почва, усѣянная мелкими камешками. Подольск. г.
Задриста́ти, -щу́, -єш, гл. Запачкать поносомъ.
Застру́гувати, -гую, -єш, сов. в. заструга́ти, -жу́, -жиш, гл. Застрагивать, застрогать, заострить.
Кріпше нар. Ср. степ, отъ кріпко. Крѣпче. Жіноче царство стоїть кріпше над усі царства. К. ЧР. 50.
Набаламу́тити Cм. набаламучувати.
Підбіг, -га, м. Насѣк. Bombyx rubi. (гусеница). Вх. Пч. І. 5.
Росклинє, -ня, с. Родъ орнаментики въ рѣзьбѣ. Шух. І. 303.
Чинарчина, -ни, ж. = чинарка. Харьк. у.