Вицяпкати, -каю, -єш, гл. Выцарапать. Такі маєш очка красні: вицяпкала б ті.
Зі́спити, -плю, -пиш, гл. = зуспіти. Я його зіспив під лісом.
Коробка, -ки, ж.
1) Родъ корзины изъ липоваго луба или дерева.
2) Деревянная мѣра, преимущ. для сыпучихъ тѣлъ. Дають мені, матусенько, жита по коробці. З коробки молотити. Молотить, получая какъ плату часть вымолоченнаго зерна. Нехай же він іде до старшого брата і попросить хліба; як не дасть, то нехай у нього молотить з коробки. Иди до попа та ставай на жито, шоб скосити, перевезти і змолотити; та не ставай за гроші, або з коробки. Ум. коробочка.
Носільник, -ка, м. = носій. А носільнички — хлопці-молодці, а кладільнички — середні люде. Ум. носільничок.
Пиняти, -ня́ю, -єш, гл. Медлить, замедлять.
Підбічниця, -ці, ж.
1) Жена. Виняв му Панбіг з лівого боку ребро і зробив му жену підбочницу його.
2) Наложница.
Погукати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Покричать. Ой піду я, гукаючи, горобчика шукаючи, буду в жалю погукати, горобчика проклинати.
2) Громко позвать.
Рябіти, -бію, -єш, гл. Пестрѣть.
Товарина, -ни, ж. Одна штука рогатаго скота. Землю, славою покриту, топче товарина. Ум. товари́нка, товаринонька, товариночка.
Хвартушина, -ни, ж. = хвартух. Спідничина не зіходить, хвартушина не стече. Як була я молодою преподобницею, повісила хвартушину над віконницею. Ум. хвартуши́нка.