Борідка, -ки ж?. 1), Ум. отъ борода. Його брівоньки — так, як шнурочок, його борідка — золотенькая. Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, махнув борідкою, замекав, заскакав. 2) Нижняя или задняя часть лезвея топора. 3) Щетка на ногѣ лошади. В пісок ногами по борідки врився (кінь). 4) = бородиця 4. 5) — царська. Раст. Mirabilis jalapa L. Од причілка цвів кущ панської рожі, цвіли всякі квітки — й гвоздики, й чорнобривці, й царська борідка, й кручені паничі.
Бухнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бухати. 1) Ударить. 2) Упасть, свалиться. Він бухнув додолу. 3) Выстрѣлить. Бухнула рушниця. 4) Вспыхнуть. То бухне, то згасне.
Жовтя́к, -ка, м. 1) Перезрѣлый огурецъ. Огірки жовтяки — збірайтеся парубки. Огірочки зелененькі — збірайтеся молоденькі. Ум. жовтя́нок. Ув. жовтячи́ще. 2) Человѣческое испражненіе.
Заро́сся, -ся, с. Мѣстность за p. Росью.
Здира́тися, -ра́юся, -єшся, гл. = здератися.
Крижоватка, -ки, ж. = крошня.
Крів'яний, -а, -е. = крівавий. Вічка крів'яною стали. Куди тягли Саливона, — крів'янії річки.
Синьота, -ти, ж. Синій цвѣтъ. На плахті синьоти багато, то й звуть: плахта-синітка.
Слезавий, -а, -е. = сльозавий. З очей слезавих.
Тулюпан, -на, м. = тульпан.