турбувати

Турбувати, -бу́ю, -єш, гл. 1) Безпокоить, утруждать. Не турбуй бо мене своїм проханням. 2) Безпокоиться, утруждаться. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує. Н. п. 3) Волновать, возмущать. Бога прохали, щоб він моря не турбував.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 296.

Випадкові слова

Вольність, -ности, ж. 1) Свобода, вольность. Левиц. Пов. 135. Служба вільности не тратить. Ном. № 10348. У вольності хоч віку дожити. КС. 1883. І. 44. Вольність народня. К. ЦН. 242. вільности вживати, заживати. Пользоваться свободой. У нас невірні вольности вживають більш, ніж у вас. К. МБ. XI. 153. Волю ся в річці напити, але вольности зажити. Гол. ІІІ. 344. 2) мн. вольности. Запорожскія земли. КС. 1883. IV. 769.

повністю...

Лисиччу́к, -ка, м. Сынъ лисицы. Лисиччука запер під лавку. Рудч. Ск. І. 133.

повністю...

Величний, -а, -е. 1) Почитаемый, находящійся въ чести, достойный. До попа ідемо, гостинці несемо житнії, пшенишнії — ми в попа велишнії. Мет. 25. Який сей хліб чесний та величний, щоб такі й ви були. 2) Величественный. Діла твої святі, величні, все сталося, як ти задумав. К. Псал. 260.

повністю...