Вивалювати, -люю, -єш, сов. в. вивалити, -лю, -лиш, гл.
1) Вываливать, вывалить, выкидывать, выкидать изъ чего либо.
2) Выбивать, выбить. Вивалив двері. Cм. виваляти.
3) Вываливать, вывалить, высовывать, высунуть. Язик вивалив мов та собака. — очі. Вытаращить, выкатить глаза. Вивалив очі як баран.
Глушник, -ка, м. Раст. = глушиця.
Злягати, -га́ю, -єш, сов. в. злягти, -жу, -жеш, гл.
1) Склоняться, склониться на что либо, опереться на что либо. Зліг на лісу, постояв. (Пані) сунула з горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок.
2) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. Уже Дарина злягла. Жінка злягла. Одному чоловікові злягла вночі жінка.
Контентувати, -ту́ю, -єш, гл. Кормить, пропитывать; содержать. Жінки обіцянку дали глину місити, воду носити, людей контентувати. Нехай даремне всякого прочанина й захожого і проїзджачого контентує.
Попереправляти, -ля́ю, -єш, гл. Переправить (многихъ).
Простолюдний, -а, -е. Простонародный. Вибивається з вузького кола простонароднього побуту.
Пундик, -ка, м. Родъ пирожнаго. Кушанье: слои тѣста, переложенные поджареннымъ на постномъ маслѣ лукомъ и испеченные.
Сокоруха, -хи, ж. Эпитетъ курицы.
Стовпець, -пця, м.
1) Низкій столбикъ съ свободнымъ верхнимъ концемъ; тумба. В кожній крамниці одчиняна ляда і оперта на стовпець. різницький стовпець для разрубыванія мяса. різницьким стовпце́м называютъ также толстаго и низкаго человѣка.
2) Родъ печенья: гречишникъ (въ родѣ опрокинутаго стаканчика съ узкимъ донышкомъ). І ласощі все тілько їли — сластьони, коржики, стовпці.
3) Часть снувалки (Cм.).
4) У разнощиковъ мелкаго товара: 10 пачекъ швейныхъ иголокъ.
Шагати, -гаю, -єш, гл. Пышать, вспыхивать, вырываться (о пламени). З печі полум'я так і шагає.