Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Неврочливий, -а, -е. = неврікливий. Шоб тому хазяїну коровки були й овечечки молошнії, неврошливії.
Осиротілий, -а, -е. Осиротѣлый.
Підуст, -та, м. піду́ства, -ви, ж. Рыба. Chondrostoma nasus.
Повнявий, -а, -е. Полноватый.
Попелястий, -а, -е. = попеластий.
Поперебігати, -гаємо, -єте, гл. Перебѣжать (о многихъ). Усі поперебігали на цей бік.
Розіслати II, -ся. Cм. розстилати, -ся.
Скитник, -ка, м. Скитникъ. Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались.
Тарілець, -льця, м. Ум. отъ таріль.
