Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Груше́вина, -ни, ж. Грушевое дерево. На грушевині гніздище. Чуб. І. 122.
Заву́злити, -лю, -лиш, гл. Завязать узломъ. Натяг вірьовку і став зав'язувати. Не вспів він удруге завузлити, як просунулась рука. Стор. МПр. 107.
Миґдале́вий, -а, -е. = мигдалевий.
Навро́чувати, -чую, -єш, сов. в. навро́чити, -чу, -чиш, гл. Причинять, причинить несчастіе, порчу, болѣзнь посредствомъ словеснаго пожеланія, завистливой или неумѣстной похвалы. Головонька моя бідна, — хтось жінку наврочив. Чи не той то її врік, що допіро з хати втік? Либонь то ті наврочили, що мак потолочили. Грин. III. 360. А вже нашу худобоньку наврочили люде. Чуб. V. 1131.
Односердя, -дя, с. Единодушіе, согласіе.
Оттоді нар. Вотъ тогда. Оттоді ми заходимось. Шевч.
Переняти, -ся. Cм. переймати, -ся.
Перетанцювати, -цюю, -єш, гл. 1) Протанцовать, окончить танцовать. Перетанцювавши два танці, розіходяться по домівках. О. 1862. IV. 6. 2) — кого. Протанцовать больше кого. Коли бум візьметься за танці, так і не кажи, що годі: перетанцює яку хоч музику. Кв.
Терник, -ка, м. Собраніе терновыхъ кустовъ. Терник був густий. Драг. 341. Ум. терничо́к.
Чогокати, -каю, -єш, гл. Говорить часто чого́.