Би сокращ. б. 1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Дурним би назвали, од себе прогнали. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте. 2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали.
Бондариха, -хи, ж. = бондарка.
Брязкотіти, -чу, -тиш, гл. = брязчати. А він собі як став грошима брязкотіти. Я брязкотів кайданами важкими.
Вечірок, -рка, вечірочок, -чка, м. Ум. отъ вечір.
Дотика́ння, -ня, с. Прикосновеніе.
Дя́дьо, -дя, м. 1) Дядя (дѣтск.). 2) Отецъ.
Капитановий, -а, -е. Капитанскій. За капитанового денщика.
Клопотун, -на, м. Хлопотунъ.
Облишитися, -шуся, -шишся, гл. Не стать, не хватить. Сновигає: вже й одежі й харчу облишився. У його вода мабуть скоро облишиться.
Роскрасити, -шу, -сиш, гл. Украсить. Тільки його раскрасила, що сивая шапка.