Виктувати, -тую, -єш, гл. Харчевать, кормить, угощать. Виктує свої гості.
В'язи, -зів, м. мн. Шейные позвонки. Аби голова на в'язах, а розум буде. Трохи в'язи не звихнулись.
Затира́ха, -хи, ж. Названіе соломахи. Соломаха — затираха, як затрем — поїмо.
Згурти́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Собраться вмѣстѣ.
Кабалка, -ки
Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в ковтну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.
Ошукач, -ча, м. = ошуканець.
Пожар, -ру́, м. Пожаръ. Викресали вогню із ружини да й пустили пожар по долині. на пожар спускати. Сжигать. А галеру на пожар спускали. Въ пѣсняхъ иногда въ значеніи выжженнаго мѣста: Біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає. Ум. пожарець, пожаречок. А взяв же його (бранця) по пужарові, — чорний пужарець ніженьки ком. Да повів же його да пожаречком.
Пообгравати, -граю́, -єш, гл. Обыграть (многихъ).
Пороскладати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и роскласти, но во множествѣ.