Вибавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Він вибавляв кукіль з жита. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить.
Гладунець, -нця, м. = гладишка.
Дзьоркач, -ча, м. = Дзенкач.
Зітну́ти, -тну, -не́ш, гл. = стяти. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає.
Миша́тий, -а, -е. Мышинаго цвѣта, пепельный. Мишатий кінь.
Поведінка, -ки, ж. = поведенція. Чи й у вас, як у нас, така поведінка: за копійку сто парубків, за сто рублів дівка. Така у нас поведінка, що мусять підпарубочі ватажним парубкам коней подати.
Повклякати, -каємо, -єте, гл. Стать на колѣни (о многихъ). Повклякали серед хати, довго ся Богу помолили.
Роспуста, -ти, ж. 1) Распущенность, своеволіе. дати роспусту. Распустить, избаловать. Мала вдова їдну дочку, дала її роспусточку. 2) Развратъ, распутство. Ум. роспустонька, роспусточка.
Турчинонько, -ка, м. Ум. отъ турчин.
Утрусити, -шу, -сиш, гл. Стряхнуть немного чего. Втрусити грушок.