Виспівати, -ва́ю, -єш, сов. в. виспіти, -пію, -єш, гл.
1) Созрѣвать, созрѣть. Попи молодий, то сіренький, а як виспіє, то чорненький, неначе тхір.
2) Поспѣвать, поспѣть, успѣть. Виспівайте, а я тут поки сам одбиватимусь. Наче й на однім місті сиділа, а де треба — виспіла.
Гаймін, -на, м. Множество. У місті сьогодня гаймін огірків.
Дорі́дливий, -а, -е. = дорідний. Сльози такі дорідливі, як дощ перед грядом.
Зіте́рти, -тру, -треш, гл. Стереть.
Змести Cм. змітати.
Лома́ка, -ки, ж. 1) Дубина, большая палка, сукъ. Ой у лісі на орісі сухая ломака. Великий як ломака, а дурний як собака. Не києм — ломакою. 2) О человѣкѣ: дубина, большого роста. Ум. ломачка. Ув. ломацюга, ломачище.
Поділля II, -ля, с. Низменная мѣстность.
Посторонь нар. Въ сторону, поодаль, особнякомъ. Яким вже я тихим видом не підходила розмовитись з нею, роспитаться за все, так вона ж од мене посторонь.
Скипіти, -плю́, -пиш, гл.
1) Скипѣть, свариться. Опаривсь і скипів у молоці.
2) Вспыхнуть, вскипѣть (о человѣкѣ). Невістка так і скипіла і зачервонілась.
Тужба, -би, ж. = тужіння. Я прийшов до них, а там така тужба та плач.