Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Багрина, -ни, ж. Болото, богатое родниками мѣсто. Желех.
Гноїння, -ня, с. 1) Гноеніе. 2) Унаваживаніе, удобреніе.
Жальо́к, -льку́, м. Ум. отъ жаль.
Заворча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать. У вас, у жінок, усе з очей! заворчав Наум. Кв. І. 25.
Запля́мкати, -каю, -єш, гл. Зачавкать губами.  
Знемагати, -гаю, -єш, гл.на. Изнемогать отъ. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849). 17. на сон знемагати. Сильно хотѣть спать. А которії хмельні бували, на сон знемагали. Макс. (1849), 39.  
Наколупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Наковырять. Піди, старий, старесенький, наколупай меду. Чуб. V. 650.
Підкова, -ви, ж. 1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном. 2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. Ум. підківка, підківонька, підківочка.
Пужливий, -а, -е. Пугливый. Грин. III. 449.
Чвертувати, -ту́ю, -єш, гл. Четвертовать. Він не хоче робити, хоч ти його чвертуй. Борз. у. Най ся ляхи не збиткують, моє тіло не чвертують. Лукаш. 115.