Ано́-лем, сз. Но, только, но только. Тогди не било неба ні землі, ано́лем било синоє море.
Грю́к I меж. для обозначенія стука: стукъ. Стук-грюк в віконечко!
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Кісочка, -ки, ж. Ум. отъ коса.
Княжейка, -ки, ж. Ум. отъ княгиня.
Непрощений, -а, -е. Котораго простить нельзя. Непрощений гріх. Щоб твоя кість непрощена була!
Отчизний, -а, -е. Отечественный. Ворога отчизного скараймо.
Посмішенний, -а, -е. Осмѣянный, униженный. Нехай вони (шалопути) посмішенні будуть, а не дом Божий.
Ставник, -ка́, м.
1) Церковный подсвѣчникъ. Молебні день-у-день Спасителеві править, у ставники свічки по десять хунтів ставить. Тільки в ризах дякон псалтирі читає та висока свічка в ставнику палає.
2) Свѣча для церковнаго подсвѣчника. Воскові ставники. У церкву було накуплять ставників та нишком на Великдень, або на Різдво у цвинтарі й покладуть біля вівтаря. Три хунти воску на ставник.
3) ставника́ поставити. Подбить пазъ, поставить фонарь.
Хлудина, -ни, ж. Хворостина, лозина. прутъ. Аж мій милий іде, як та буря гуде, і хлудину волоче таку суковату та на мою білу спину та пенякувату. Ум. хлудинка.