Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Галичанка, -ки, ж. Жительница Галиціи. Желех.
Гуля-гуч! меж. Крикъ, которымъ гонять гусей. Вх. Лем. 406.
Дніпро́ви́й, дніпря́нський, -а, -е. Днѣпровскій. К. Досв. 179. Ой ріки ви, каже, ріки низовиї, помошниці Дніпровиї. Мет. 380. Дніпрянські пороги.
Забаламу́чувати, -чую, -єш, с. в. забаламу́тити, -му́чу, -тиш, гл. Дурачить, одурачивать, отуманивать, отуманить, обманывать, обмануть. Та вже як не забаламучуй, а не забаламутиш його. Харьк.
Ізл.. Cм. зл...
Накри́кувати, -кую, -єш, сов. в. накри́кнути, -кну, -неш, гл. Дѣлать, сдѣлать удареніе на словѣ, выкрикивать, выкрикнуть слово. — Час їхати! — Та вона ж голодна, серце... Дивись, як змерзла! — Я змерзла, я, я! — та так уже на те я накрикує. МВ. (О. 1862. III. 52).
Перепити, -ся. Cм. перепивати, -ся.
Позапірати, -ра́ю, -єш, гл. Запереть (во множествѣ).
Пообкипати, -паємо, -єте, гл. То-же, что и обкипіти, но во множествѣ.
Тратитися, -чуся, -тишся, гл. Тратиться.