Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виполювати 2, -люю, -єш, сов. в. виполоти, -лю, -леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса.... виполов його гарно. Рудч. Ск. І. 54.
Делі́я, -лії, ж. Длинная медвѣжья или волчья шуба у галицкаго мѣщанина. Гол. Од. 17. Ум. Делі́єнька, делі́єчка. Гол. І. 339.
За́машно нар. Далеко. Замашно йти. Н. Вол. у.
Запіклува́тися, -лу́юся, -єшся, гл. Озаботиться, позаботиться о комъ. Нема кому тебе пожалувати, а ні тобою запіклуватися. МВ. ІІІ. 65.
Зострах, -ху, м. Испугъ. Мнж. 181.
Каламут, -та и -ту, м. 1) = баламут. 2) Ссора, раздоръ; смута, волненіе. Прийшов сюди, — ну вже й буде каламут. Досі як хо́роше було, тихо, поки його не було. Павлоградъ. Cм. каломут.
Коповий, -а́, -е́ Общественный, мірской. Вічовий, каповий, громадський суд. К. ПС. 24.. Cм. копа 1.
Млинкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Очищать зерновой хлѣбъ на вѣялкѣ. Винниц. у.
Пачкарь, -ря́, м. Контрабандистъ. Чуб. V. 1087. Cм. пачка.
Порток, -тка, м. 1) Скатерть. Угор. 2) Кусокъ полотна. Вх. Уг. 262.