Досвіткува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть на до́світках.
Ех! меж. Эхъ! Ех, говорить, мало! Хоть би ще трошки дали. Чого ти, жінко, плачеш? — Ех, чоловіче, чого я плачу! А зробиш мені те, що я тебе буду просити? Ех, як би то!... Та що й казать! Кебети не маю.
Звістити́ся, -щу́ся, -сти́шся, гл. Узнать. Що нас Бог у купу зводить, вчора я звістився.
Зіли́на, -ни, ж. Былинка, травка. Усе проходить, як дим, усе минає, як зілина. В руках у його була якась зілина, що я її не знаю. Ушиц. у. Ум. зіли́нка, зілиночка. Хто топиться, той і за зілиночку хопиться. Повалилась так, як зілиночка підкошена.
Лапка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ла́па.
2) Подвижной и неподвижный брусокъ въ станкѣ для тесанія.
3) Поперечная перекладина къ двумъ стойкамъ въ токарнѣ.
4) Клинообразная дощечка, употребляемая гребенщиками при нарѣзываніи зубьевъ гребней.
5) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и підніжок.
6) Ловушка.
7) мн. лапки. Родъ узора для вышиванія.
8) мн. Кавычки.
9) мн. котячі лапки. Раст.: a) Erigeron acre. б) Trifolium arvense.
Обличчя, -чя, с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. На обличчя був препоганий.
Отримач, -ча, м. Инструментъ у бочаровъ, при помощи котораго они при складываніи клепокъ, прижимаютъ первую и послѣднюю клепку къ обручу. Части его: вильцята, засув, клинець.
Ошемоніти, -нію, -єш, гл. Лишиться сознанія. Мене як ударили, то я ошемонів.
Поз'їдати, -да́ю, -єш, гл. 1) Съѣсть (верхній слой, вершокъ у растенія) (во множествѣ). Вона в нас як кішка: сметанку з глечиків поз'їдає, вершечки поспиває. Корова вскочила у садок і поз'їдала щепи молоденькі. 2) Разъѣсть. Кайдани руки-ноги поз'їдали.
Шамушіння, -ня, ж. = лушпиння.