Вичитувати, -тую, -єш, сов. в. вичитати, -таю, -єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. І ще багацько.... звідтіль (з книги) він вичитував. 2) Произносить, произнести при чтеніи. Як його вичитувать треба? 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почт вичитувати, як вона знущалася над нами?
Загоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. загорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Загорать, загорѣть (отъ солнца). На те мені мати платок дала, щоб не загоряла. Закривай личко од сонечка, чорні брови од полом'ячка, щоб твій видок не загорів, чорних брівок не посмалив.
Зака́пати, -паю, -єш, гл. = закрапати. Червона кров закапала з пучки.
Квітчатися, -ча́юся, -єшся, гл. Украшаться цвѣтами. Сухій вишні не квітчатися. Квітчалася Настечка.
Мисли́вець, -вця, м. 1) Охотникъ. Він був мисливець; знай було на охоту їздить. 2) Любитель. Він мисливець люльки палити. 3) Умникъ, умница. Молодий, та ба: мисливець. 4) Гордецъ, своенравный. Вона як ганила чоловіків — мисливців, так ще гірше їй було хазяйку, мовляла, непутящу бачити в сем'ї.
Помотайло, -ла, с. Первоначальное значеніе: тотъ, кто мотаетъ, наматываетъ. Встрѣчено въ сказкѣ, гдѣ помотайлом въ шутку названъ человѣкъ, учившій женщину прясть, мотать и пр.
Порозчовпувати, -пую, -єш, гл. Разобрать, понять (во множествѣ).
Привадити, -джу, -диш, гл. Привязать, привѣсить.
Фльорес, -су, м. Траурный флеръ, крепъ. Онде катафалок фільоресом обшитий.
Хрещеник, -ка, м. Крестникъ.