Ба́бити, -блю, -биш, гл. Быть повивальной бабкой, принимать дѣтей. Свекруха моя в його сина бабила.
Віршник, -ка, м. Стихотворецъ. Латинський віршник.
Воля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося.
2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля.
3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Ум. воленька.
Наспак нар. = навспак. Наспатися, силюся, спится, гл. Наспаться.
Нуд, -ду, м. 1) Скука, тоска, томленіе. З нуду грав на балабайку, брався до сопілки. 2) Тошнота. Швидко кинувся із хати, щоб холодною водою нуд угамувати.
Ольшина, -ни, ж. = вільшина. Дівчина з ольшини виходить.
Покутниця, -ці, ж. Кающаяся, отбывающая покаяніе, эпитемію. Иди до тої Покутниці, шо щиро покутуї, Богу сі молит.
Понастроювати, етро́юю, -єш, гл. Настроить (во множествѣ).
Промикати, -каю, -єш, гл. Продернуть, протянуть сквозь что.
Троєчко числ., Ум. отъ тройко.