Аре́шт, -ту, м. 1) Арестъ. В холодній під арештом сиділо іще кілька жидків злодіїв і конокрадів. На а́решт го засудили. 2) Помѣщеніе для арестованныхъ, арестантская, тюрьма. До арешту го посадили. Арешт, то дім плачу. Аре́шти собо́в витира́ти — быть въ тюрьмѣ, подъ арестомъ.
Бухикати, -каю, -єш, гл. Кашлять. Так закашляется, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш.
Вільшка, -ки, ж. Ум. отъ вільха.
Дра́нець, -нця, м. Оборванецъ.
Кобень, -ня, ж. Капюшонъ у бурки. Надів даху... ззаду кобень так і грає.
Натхнути, -хну, -не́ш, гл. = надхнути.
1) Старий січовик натхнув свою душу в молодісіньку душу онука.
2) Українська пісня і неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Київі спасенною думкою. Натхни ж нас правдою, о Музо Мельпомено!
Підскарбій, -бія, м. Казначей, казнохранитель.
Попсуватися, -псую́ся, -є́шся, гл. Испортиться.
Роскиватися, -ва́юся, -єшся, гл. Приняться кивать. Що з того буде, що ви головами роскивалися?
Стариґай, ґая, м. = стариган.