тімениця

Тімениця, -ці, ж. Грязный слой, образовавшійся отъ нечистоты на темени у младенцевъ. У Г. Барв. и вообще на кожѣ человѣка, то-же что и леп. Котл. Ен. IV. 43. КС. 1893. VII. 80. Тімениці повно на шиї й на руках. Г. Барв. 241. Ум. тіменичка.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 265.

Випадкові слова

Бельбехи, -хів. Внутренности. Так йому бельбахи повідбивають. Кв. Cм. тельбухи.

повністю...

Коронний, -а, -е. Коронный, государственный. Гетьману коронному узять себе за шию не давали. К. ЧР. 11.

повністю...

Бодачок, -чка, м. 1) Ум. отъ бодак. 2) Раст. Cirsium pannonicum. Лв. 97.

повністю...