Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бизувати, -вую, -єш, гл. = бізувати. Вх. Зн. 3.
Дя́дин, -на, -не. = дядьків. Дядин двір. Чуб. III. 429.
Заві́ска, -ки, ж. Передникъ, фартукъ. Міусск. окр.
Захвилюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Заволноваться.
Клепати, -па́ю, -єш и клеплю, клеплеш, гл. 1) Ковать. Коваль клепле, поки тепле. Посл. 2) Отпускать косу. Тне косарь, не спочиває. Не клепає коси. Шевч. 381. Де теє ще у Бога літо, а він уже косу клепа. Ном. № 2614. 3) Бить, звонить в колотушку. 4) Бить. Як почав він мужика то в той висок, то в сей — клепа, клепа — йому, сердешному, аж очі помутились, а той клепа. Рудч. Ск. о) Клеветать. Поніміють, що клепали, гордим серцем промовляли. К. Псал. 25. 6) клепати язиком. Говорить вздоръ.
Підрійка, -ки, ж. = підрийка.
Протопопша, -ші, ж. Жена протоіерея. Левиц. І. 347.
Стислий, -а, -е. Сжатый, тѣсный.
Упиряка, -ки, м. 1) Ув. отъ упирь. Драг. 39. 2) Упрямецъ, злой упрямецъ.
Уповзати, -заю, -єш, сов. в. уповзти, -зу, -зеш, гл. Вползать, вползти.