Виновате, -того, с. Долгъ. Сей чоловік косе мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною.
Зава́жити Cм. заважувати.
Заклопота́ти, -чу́, -чеш, гл. Причинить много заботъ, хлопотъ. Бо свекруха й лепетуха, сварливая голова, вона ж мене заклопоче, — я ж дівчина молода.
Залля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = залити. Лучче було мене, мати, в купелі залляти, ніж такую нещасную на світ видавати.
Здійма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. здійня́ти, -йму́, -ме́ш, гл. 1) Снимать, снять. За рученьку візьме, золот перстень здійме. Не здіймай з мене, дідусю, шкури. На поріг ступає, шапочку здіймає. 2) Поднимать, поднять. Гуки до Бога здіймає, Господа з небес благає. Ой казав Криворук, що не здійме орда рук. Орда руки ізняла і козака заняла. Здійміть очі ваші.
Милода́нка, -ки, ж. Возлюбленная.
Поверх 2, -ху, м.
1) Поверхность.
2) Этажъ. На п'ятий поверх свій як мога поспішили.
Принда, -ди, ж.
1) Спесь, чванство.
2) об. Спесивый, чванный человѣкъ.
3) Капризы.
4) об. Капризный человѣкъ.
Татар, -ра, татарин, -на м.; мн. ч. татари и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. У городі Килії татарин сидить бородатий. Були ж в мене гості татарове. Ум. татаронько. Були в мене гостоньки, молодії татароньки.
Фарб'ярка, -ки, ж. Красильщица.