Вивалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. вивалитися, -люся, -лишся, гл.
1) Вываливаться, вывалиться. Не міг би ти так ізробить, щоб оця стіна вивалилась, то ми б укупі жили.
2) Высовываться, высунуться. Язик вивалився з рота.
Зла́зити, -жу, -зиш, сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Із неба злізла чорна ніч. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба.
Курашка, -ки, ж. Курочка. Ум. курашечка.
Латунник, -ка, м. Бѣдный поселянинъ.
Посидіти, -джу, -диш, гл. Посидѣть. Посиділа я в них та й додому беруся.
Престільниця, -ці ох. Верхняя доска стола? Війшов Івасенко до новой світлиці, лежить миленька на престільниці.
Пти Въ выраженіи: на пти. — На що се? — На пти: щоб дивувались такі дурні, як ти!
Терес, -су, м. Раст. Rhamnus cathartiса L.
Учепитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Зацѣпиться. Воли не стоять.... ярмом учепились. 2) — за. Ухватиться, схватиться за, прицѣпиться къ. Учепиться за поли. Стар. Як реп'ях той. учепиться за латані поли. Хоть же я, молода дівчино, в полі заблужуся, — ти прийдеш жито зажинати, я за тебе вчеплюся. 3) Съ род. п., съ предл. до или безъ него. Пристать, привязаться. Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала. Кого біда учепиться, того тримається і руками, і ногами. Учепився, як гріх села. 4) Прорости и укорениться. Дарма, що зерно зверху не гаразд заволочено, а підуть дощі, то воно вчепиться.
Шумний, -а, -е. Пѣнящійся. Приймав Бога зеленим вином.... усі святії шумнов горілков. Шумна вода.