Бузувати, -зую, -єш, гл.
1) Наказывать, бить.
2) Журить, бранить, дѣлать, выговоръ.
Драби́нник, -ка, м. Кузовъ телѣги, обѣ Драбини.
Здріма́ти, -ма́ю, -єш и здріма́тися, -ма́юся, -єшся, гл. Задремать. Хто програв, той чорта (не тепер на споминки) здрімає. Нігди би-м ся не здрімала, хоць би й день біленький, коби сидів коло мене хлопець молоденький. А здрімавшись, — заснув кріпко.
Змилити, -ся. Cм. змилювати, -ся.
Куксин, -ну, м. Фуксинъ.
Оповіщати, -ща́ю, -єш, сов. в. оповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Объявлять, объявить, извѣщать, извѣстить, разсказывать, разсказать. Оповіщає ціну за роботу. Ісус Христос своє слово оповістив усім людям.
Осоромити, -млю, -миш, гл. Осрамить. Щоб тебе побив несвітський сором, як ти нас осоромив.
Ошмарувати, -ру́ю, -єш, гл. = обшмарувати.
Поз'їзджати, -джаємо, -єте, гл. Съѣхать, уѣхать (о многихъ). Були річки — повсихали, були кращі — поз'їзджали.
Поломня, -ня, по́лом'я, -м'я, с. = полум'я. Поломня йде до небес. А він загадав їй рибоньку жарить без вогню і без полом'я. Ум. полом'ячко.