Благий, -а, -е. 1) Благой, блаженный. Отець Андрій.... устав та: «Боже благий, Боже мій милостивий!» каже.
2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять.
3) Ветхій. Благенькі сорочечки, драночки.
4) Немощный, слабый. Ум. благенький, благонький, благесенький. Віз у його благенький.
Бренькіт, -коту, м. = бринькання.
Грапчу́к, -ка́, м. Сынъ графа, молодой графъ.
Ді́вчин, ді́вчинин, -на, -не. Дѣвушкинъ. Що любив і кохав, собі дівчину мав як зіроньку ясну, та за дівчиними та за ворогами покидаю нещасну. Ой ішов же я через дівчинині сіни.
Задуши́тися, -шу́ся, -шишся, гл. Задохнуться. Такий сморід, що й задушитися можна.
За́мковище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ замокъ. Колись замок там був... Він їден собі там жив... на замковищі. По замковищі бузина поросла.
Насе́рдний, -а, -е. Сердечный. Ти мої рани насердні загоїла, замовила рідним словом, рідною піснею. Не діло мене крушило, а туга насердна.
Паруватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Выбирать пару; спариваться. Голуби паруються.
2) Вступать въ бракъ. Не мені старому з нею паруватись. Діти зоставались нехрещені, парувались невінчані.
Сіконути, -ну, -неш, гл. Сильно сѣкнуть. рубнуть. Щоб тебе кат сіконув перед великими вікнами.
Фелеґа, -ґи, ж. Рваный сердак, вообще изорванная штука одежды.