Вижидати, -даю, -єш, гл. Поджидать. Вижидай з поля чистого твого козаченька.
Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. У його двоє діл. Почав їх (учеників) посилати по двоє.
За́пороток, -тка, м. Яйцо-болтунъ, изъ котораго не можетъ вывестись цыпленокъ.
Запуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. запусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. 2) Пускать, пустить въ ходъ. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонжать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нюю спис запускав. 87. 4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. 5) Запускать, запустить, оставить безъ присмотра, въ небреженіи. Одна ка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині... позасихало тісто. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. 6) тереве́ні запусти́ти. Начать болтать.
Засипля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Просыпать какое-либо событіе, явленіе. Зелена діброво, скажи мені правду: хто такий у світі зору засипляє?
Злига́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Сожрать. З тетками чорт тебе злигає. 2) Привязать одно къ другому нѣсколькихъ рогатыхъ животныхъ, при помощи веревки, надѣваемой на рога.
Лицюва́ння, -ня, с. Перелицовываніе.
Пожаліти, -лію, -єш, гл. Пожалѣть. Він пожалів мене вбить, да й одвіз в ліс.
Спрят, -ту, м. Приборка, уборка. Лихий спрят та й доброго спокусить.
Троскотати, -чу́, -чеш, гл. Кричать, кокотать (о курицѣ).