Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безвладність, -ности, ж. Безсиліе, слабость, немощность. Желех.
Викопирсувати, -сую, -єш, сов. в. викопирсати, -саю, -єш, гл. Выковыривать, выковырять. Уман. І. 120.
Віконце, -ця, -е, Ум. отъ вікно.
Зав'Яли́ти, -лю, -лиш, гл. = зв'ялити. Не зав'ялив би свої літа молодії, як тепер в'ялить. О. 1862. X. 13.
Заті́патися, -паюся, -єшся, гл. Затрепетать, задрожать. Губа затіпалася. У Пороха руки затіпались. Мир. ХРВ. 180. Серце затіпалось, немов хто доторкнувся до його. Мир. ХРВ. 5. Затіпалось розшматоване тіло Речі Посполитої, як тіпається индик після того, як голова одрубана. Мир. ХРВ. 91.
Зужувати, -жую, -єш, сов. в. зузити, зужу, -зиш, гл. Суживать, сузить. То ширить їм, то зужує гряниці. К. Іов. 27.
Льодови́й, -а́, -е́ Ледяной. Таке холодне, як льодове. Лебед. у.
Мідяни́ця, -ці, ж. = мідянка 2.
Позивати, -ва́ю, -єш, гл. Привлекать къ судебной отвѣтственности, предъявлять искъ къ кому, судиться съ кѣмъ. Позиваєте мене і в рокове свято на... суд. К. Кр. 37. Ой пішов міщанин міщаночку позивати, присудили старі люде добре попрохати. Чуб. V. 1075.
Старожил, -ла, м. Старикъ. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричи положила і обнімавши старожила, біліла любочка як сніг. Мкр. Г. 35.