Вішальниця, -ці, ж. Висѣлица.
Дзє́ма, -ми, ж. Кушанье: отваръ картофеля, фасоли и бобовъ, въ который кладуть кусочки обыкновеннаго или кукурузнаго хлѣба.
До́кіль, докіля нар. = доки. Вража ж тебе мати знає, докіль тебе, молодице, ждати.
Дуби́на, -ни, ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. 2) Дубовый лѣсъ. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три Шляхи за півтори милі. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. 3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. Ум. дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ой піду я в дубиноньку спати. Пойду в ліс, вирубаю дубинку.
Єдва́б, -ба и -бу, м. Родъ шелковой матеріи. Ладна баба без єдваба. Оксамитом шляхи стеле і єдвабом застилає.
Померхти, -хну, -неш, гл. Потускнѣть. Очі в його якось померхли. Золото так і померхне.
Сюда нар. = сюди.
Торохтіло, -ла, с. = торохтело.
Хлопак, -ка, м. = хлопець. Стрілець, кулачник і рубака і дужий був з його хлопак.
Читання, -ня, с. 1) Чтеніе. Яке співання, таке й читання. 2) Считаніе. У нас пінязьки без читаня — безъ счету.