Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Воздушок, -шка, м. Ум. отъ воздух.
Ді́верко, -ка, м. Ум. отъ дівер.
Кірчик, -ка, м. Ум. отъ коре́ць. Вх. Лем. 424.
Кльочити, -чу, -чиш, гл. О тетеревѣ: токовать. Ґотур на весну кльочит. Вх. Зн. 25.
Натерти, -ся. Cм. натирати, -ся.
Порікати, -ка́ю, -єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.
Притопити, -плю, -пиш, гл. Утопить. Було, мати, не вповити, що я в тебе одиниця, було мене притопить, де глибша криниця. Грин. III. 312.
Розшулічити, -чу, -чиш, гл. Разобрать, понять. Черк. у. Насилу я розшулічив, де їй край. Верхноднѣпр. у. Вештався Петро, поки не розшулічив головою, що нема чого й вештатись.
Спірниця, -ці, ж. Сортъ луку. Бас. 205.
Ставчатий, -а, -е. Составной. Желех.