Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вислід, -ду, м. Изслѣдованіе, результата изслѣдованія. Левч. 52.
Глухнути, -ну, -неш, гл. Глохнуть.
Голомша, -ші, ж. Раст. Triticum Spelta. Вх. Пч. II. 36.
Єхидкува́тий, -а, -е. Ехидненный, злой и лукавый. Хто врозуміє єхидкувату простоту. Греб. 323.
Оморочувати, -чую, -єш, сов. в. оморо́чити, -чу, -чиш, гл. = обморочувати, обморочити.
Опасання, -ня, с. 1) Опоясыяаніе. 2) Сплошная крытая галлерея вокругъ церкви. Липов. у. Шух. І. 116. Cм. басань.
Палькувати, -ку́ю, -єш, гл. Обозначать колышками. Вх. Зн. 46.
Пуховиця, -ці, ж. Пуховикъ. Стеле хазяїн та пуховую пуховицю, а безщасний чумак у дорозі та нещасну важницю. Мет. 458.
Роспитування, -ня, с. Разспрашиваніе, разспросы. Вибігла його мила на роспитування, обняла миленького та й поцілувала. Чуб. V. 673.
Упосліджати, -джаю, -єш и упосліджувати, -джую, -єш, сов. в. упослідити, -джу, -диш, гл. Оставлять, оставить кого послѣднимъ, за собой; поставить ниже себя, пренебрегать, пренебречь чѣмъ. Та й слово гарне! слухай! в нас воно впосліджувати й польське почало. К. ПС. 32. Впослідити мене ніхто не схоче. К. ЦН. 200. Я всюди робила, та й не була упосліджувана. Г. Барв. 507. Не 'ддам, каже, Настусі (за вбогого), не впосліджу моєї дитини. Г. Барв. 448. Наша кохана мова зосталась упослідженою. К. XII. 121.