Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відліг, -логу, м. на відліг. На отмашь. Як на відліг рукою не робити, так моєму лицю й тілу від нічого не боліти. Заговоръ. Cм. навідли, навідлі.
Засма́лювати, -люю, -єш, сов. в. засмали́ти, -лю́, -лиш, гл. Обжигать, обжечь; опаливать, опалить.  
Збри́знути, -ну, -неш, гл. Брызнуть, побрызгать. Дощик збризнув тільки раз. О. 1862. VI. 45.
Обвидніти, -ніє, гл. безл. Посвѣтлѣть (объ утрѣ). Як обвидніло трохи на дворі, зараз зібралися.... люде. Кв. І. 108.  
Перебивати, -ва́ю, -єш, сов. в. перебити, -б'ю, -єш, гл. 1) Перебивать, перебить, перешибить. Перебив... шаблю. Стор. МПр. 151. 2) Только сов. в. Перебить всѣхъ, убить, все побить. Сам ходжу, сам. — Де діти подівав? Грім перебив, дощ потопив. Чуб. III. 104. 3) Одолѣвать, одолѣть въ битвѣ, въ бою. Їк я тебе переб'ю, то я буду старша. Гн. II. 221. 4) Мѣшать, помѣшать, перебивать, перебить (въ дѣлѣ, разговорѣ). Перебив йому брехати. Хто мені буде ділечко перебивать. Мил. 212.
Пірзний, -а, -е. = спорзний. Вх. Зн. 66.
Пооцінювати, -нюю, -єш, гл. Оцѣнить (во множествѣ).
Припірати, -ра́ю, -єш, сов. в. приперти, -пру, -реш, гл. Упираться, упереться. (Будинок) до другого стріха в стріху припірав. ЕЗ. V. 77.
Спузарь, -ря, м. Одинъ изъ пастуховъ въ гуцульской полонині, на обязанности котораго лежитъ ношеніе воды, дровъ и топка, — послѣдняя обязанность обусловливаетъ то, что онъ всегда испачканъ золой (спузом), отъ чего и получилъ свое названіе. Шух. І. 190.
Шубовтнутися, -нуся, -нешся, гл. = шубовснути. Позабірала я відра швиденько, витягла води, а одно шубовтьнулось у колодязь. Г. Барв. 389.