Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бе-Е!, меж. Подражаніе крику овцы, козы. Чуб. ІІІ. 84.
Гильнитися, -нюся, -нишся, гл. О волкахъ: бѣгать стаями въ періодъ течки. Желех.
Заборо́шнювати, -нюю, -єш, сов. в. заборошни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Запачкивать, запачкать мукою. Конст. у.
Нещирість, -рости, ж. Неискренность. Що то політика? — Нещирість. Ном. № 950.
Окути, окую́, -є́ш, гл. = обкувати. Самим шовком вишивала, золотом окула. Шевч.
Підійматися, -маюся, -єшся, сов. в. підійнятися, -діймуся, -мешся, гл. = підніматися, піднятися. Дим до неба підіймавсь. Шевч. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. — А я підіймаюсь по дев'яти запорати. Г. Барв. 306.
Поживати, -ва́ю, -єш, сов. в. пожити, -живу, -веш, гл. 1) Жить, поживать, пожить. Та буду без отця й без матері поживати. Чуб. V. 646. Я ще хочу на світі пожити. Мет. 95. 2) Ѣсть, съѣсть. Стали ми хліба-соли поживати. АД. І. 181. Дай, Боже, пожити з жінкою і з дітками на тарілочці. Мнж. 80. 3) Потреблять, потребить, пользовать, воспользоваться. Скупий складає, а щедрий поживає. Ном. № 4669. Поживе добро чесно. Шевч. Краще... чесно заробляти й поживати. Мир. ХРВ. 349. Узяв моє власне та і не віддає, — Бог із ним — хай собі пожива. Новомоск. у. Як умру, дак худобу поживе чорт знає хто. Борз. у. 4) пожити смерти. Умереть. Таки ж бо я Рузю люблю, хоч смерти пожию. Чуб. V. 143. З його рук пожила смерти. Св. Л. 323.
Пройматися, -маюся, -єшся, сов. в. пройня́тися и проня́тися, -ймуся, -мешся, гл. 1) Быть пронимаемымъ, пронятымъ, пронизаннымъ и пр. 2) Проникаться, проникнуться. Мати — як мати: вона пронялася жалем рідної дитини, зглянулась на її сльози. Мир. ХРВ. 330.
Совонька, -ки, ж. Ум. отъ сова.
Топчило, -ла, с. Чанъ, въ которомъ топчуть виноградъ. Шейк.