Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Заблі́яти, -лі́ю, -єш, гл. Объ овцѣ: заблеять. Вівця забліє. Шух. І. 89.
Зако́ли, -лів, м. мн. Изломы. Видно було, що недавно гілку ту відломано: свіжі заколи. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Лійкува́тий, -а, -е. 1) Воронкообразный. 2) Имѣющій вкусъ лою. Таке якеєсь лійкувате масло. Черк. у.
Мані́жити, -жу, -жиш, гл. Бить. Я б її до стовпа на цілий місяць, як ту собаку, прив'язала... що-дня сирицею маніжила. Мир. Пов. II. 95. Маніжив-маніжив (вовкулаку) стілко йому схотілось, та тоді вже тілко пустив. Мнж. 139.
Останній, -я, -є. Послѣдній. Поки зберемо, то й останнє здеремо. Ном. № 10626. Хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім. Єв. Мр. IX. 35. в-останнє. Въ послѣдній разъ.
Паскудно нар. Мерзко, гадко, скверно.
Пожиточний, -а, -е. Полезный. Замуіжний хліб добрий, да не пожиточний. Чуб. II. 121.
Т'алеж, сз. = алеж. Хоч правду женуть люде, т'алеж правда завше буде. Шейк.
Товщиня, -ні́, ж. 1) Толщина. Харьк. г. 2) Очень толстый. Там височиня, товщиня був покійний чумак. Харьк. г.
Хавкати, -каю, -єш, гл. 1) Ѣсть съ жадностью. Желех. 2) Дышать жабрами. Желех.