Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Валок, -лка, м. 1) Ум. отъ вал. 2) Часть граблей, на которой укрѣплены зубья. Шух. І. 166. 3) Брусъ бороны, въ который вставлены зубья. Чуб. VII. 401. 4) Часть ткацкаго снаряда шпурів. МУЕ. ІІІ. 21. 5) Часть друлівника. Шух. І. 277. 6) Часть мотовила. Шух. І. 150. 7) = вал 4. Ополудні гребли сіно і в волочки клали щільно. Мет. 315. Ум. валочок. 8) = качалка 1. Тісто роскачують валком. МУК. І. 103.
Гасити, гашу, -сиш, гл. Тушить, гасить. Гасити свічку. Стала діброва палати, палати.... взяли діброву гасити, коновками воду носити. Чуб. ІІІ. 37.
Груші́вка, -ки, ж. Сортъ плахти. Черниг. у.
Майо́р, -ра, м. Маіоръ. Ум. майорик.
Микито́н, -ну, м. Демикитонъ.
На́мість, на́місць, нар. Вмѣсто. Желех.
Паскудство, -ва, с. Мерзость, гадость. Нечисте гніздо всякого паскудства. Левиц. І.
Уболона, -ни, ж. = оболона. Гол. II. 232.
Цебриця, -ці, ж. = цеберка. Іди, іди, дощику.... цебром, відром, цебрицею зо всякою пашницею. Чуб. ІІІ. 107.
Цюрпіль, -лі, ж. = банюра. Вх. Лем. 481.