Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дерну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ дерти. 1) Рвануть. 2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. Св. Л. 126. 3) Сильно побѣжать. Насилу живий вирвався! Як дерне!... Рудч. Ск. І. 3.
Діли́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Дѣлить. Нам батьківщини не ділить. Ном. № 3313. 2) Сдавать карты. Ось я ділитиму, а ти здіймай. Лубенск. у.
За́рід, -роду, м. Зародышъ. Желех.
Поорендувати, -ду́ю, -єш, гл. Заарендовать (во множествѣ).
Простирядно, -на, с. = простирало. Високе жидівське ліжко з перинами й подушками, закрите білим простирядном з зубцями навкруги. Левиц. Пов. 178.  
Склепатися, -паюся, -єшся, сов. в. склепитися, -плюся, -пишся, гл. Смыкаться, сомкнуться, закрыться. Уже треті півні співають, а в мене й очі не склепались. Г. Барв. 385. Склепилися карі очі й устоньки мої. Мет. 129.
Совуля, -лі, ж. = пугутькало. Вх. Пч. II. 14.
Стулити, -ся. Cм. стуляти, -ся.
Тирва, -ви, ж. Токованіе. Шух. І. 238.
Черкес, -са, м. 1) Черкесъ. Грин. III. 603. І всі черкеси в табуни летучих коней попускали. Мкр. Г. 30. 2) = чемериця, Veratrum album L. Мил. М. 106.