Аба́хта, -ти, ж. Гауптвахта, караульня. Біжать до мене з абахти два москалі.
Заву́шниці, -ць, ж. мн. Опухоль за ушами.
Каляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Пачкать, марать, грязнить. І вже мені не честь не подоба по ріллях спотикати, жовтих чобіт каляти. Глядіть, діти, слави своєї не каляйте. 2) Испражняться. А теля стало, каля та й каля; да таку купу накалят здорову.
Королівський, -а, -е. Королевскій.
Мая́чити, -чу, -чиш, гл. Виднѣться вдали; быть на виду. Ой вийду я на вулицю, — маячу, маячу. Нехай мене той забачить, що в полі маячить.
Переміть, -мети, ж. 1) = перемет. 2) переміть зв'язати. Завязать узломъ.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. А я ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую.
Пунь, (ня м.?), пу́нька, -ки,, ж., пунькало, -ла, с. зоол. Bombinator igneus, жерлянка.
Самокиш, самокиша, -ші, ж. = самокисє.
Ступа 2, -пи, ж.
1) Шагъ, слѣдъ, стопа. Пішов буцім то в город тихою ступою. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. ступо́ю. Шагомъ. Їде собі ступою.
2) Слѣдъ.
3) вовча ступа. Раст. Lycopus cxaltatus. Вовча ступа пустила широке листя.