Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Водву́д, -да, м. = одуд. Вх. Пч. II. 15.
Гидь, -ді ж = гид. З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі, миші. Гн. II. 64. Воно на мене: «гидь, волоцюго!» Г. Барв. 439.
За́ново нар. Заново, наново, опять. Так з неї нечиста сила й вийшли, мов охрестили її заново. Рудч. Ск. II. 32.
Злякатися, -каюся, -єшся, гл. Испугаться. Жінка, злякавшись, упала перед ним. Єв. Мр. V. 33. Еней, пожар такий уздрівши, злякався, побілів як сніг. Котл. Ен. II. 30. Злякався хлопчик, аж поблід. Гліб. 56.
Корч, -ча, м. 1) Пень. 2) Кусть. Тілько при долині дви корчі калини. Чуб. V. 32. Ум. корчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу. Грин. III. 219.
Мату́син, -на, -не. Маменькинъ. Та найшла в полі билину, та матусину й могилу. Чуб. V. 453.
Порічківка, -ки, м. Наливка, настойка на красной смородинѣ.
Розібрати, -ся. Cм. розбірати, -ся.
Упокорювати, -рюю, -єш, сов. в. упокорити, -рю, -риш, гл. Смирять, смирить.
Чебрик, -ку, м. = чебрець. а). Мкр. Г. 38. Знати Марусю, знати, у котрій вона хаті, чебриком осипана, калиною утикана. Мил. Св. 62.