Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Гайовий, -а, -е. = гаєвий. Гарна, як квітка гайова.
Гицельський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гицелю.
Невдячниця, -ці, ж. Неблагодарная. Нащо ж, невдячнице, на льос нарікати?
Подена, -ни, ж. Возвышеніе изъ камня, покрытое толстымъ слоемъ вѣтвей и соломы и служащее основаніемъ для стога.
Понаносити, -шу, -сиш, гл. Нанести (во множествѣ). Понаносив стьожок, серьог, намиста доброго. Повечеряймо того, що попи покійні тобі понаносили.
Пополуднувати, -дную, -єш, гл. Пополдничать.
Порозцвітати, -та́ємо, -єте, гл. Разцвѣсть (во множествѣ).
Пороскашлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Раскашляться (о многихъ). Діти чогось як пороскашлювалися, то й я за ними не спала.
Тарантля, -лі, ж. Тарантулъ.