Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вибандурити, -рю, -риш, гл. Выпотрошить. О. 1862. II. 63.
Вивершувати, -шую, -єш, сов. в. вивершити, -шу, -шиш, гл. 1) Дѣлать, слѣлать верхъ. Вивершити стіг. 2) Насыпать, насыпать выше краевъ. 3) Завершать, завершить, исполнить.
Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл. 1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853. 2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду. Н. п.
Віджувати, -жую, -єш, гл. Отжевать. Теля віджувало рукава в сорочці.
Ду́мання, -ня, с. Мышленіе. К. Кр. 34.
Навиглядіти, -джу, -диш, гл. Научиться, привыкнуть, имѣть успѣхъ. Мнж. 186.
Навчу́нку нар. Вслухъ.
Нудкий, -а́, -е́ = нудний.
Суховершки, -ків, м. Раст. a) Ajuga genevensis L. ЗЮЗО. І. 110. б) Ajuga reptans L. ЗЮЗО. І. 175. в) Brunella vulgaris Benth. ЗЮЗО. І. 115.
Хурделити, -лю, -лиш, гл. О вѣтрѣ: крутить, неровно дуть, мести. Вітер хурделить. Канев. у.