Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Алилу́йко, -ка, м. Насмѣшливое прозваніе духовнаго лица. (Галиц.). Желех.
Біговисько, -ка, с. Ристалище. Шейк.
Буніти, -ню́, -ни́ш, гл. = бруніти. Желех.
Мизги́рь, -ря́, м. Тарантулъ. Левч.
Моско́та, -ти, ж. Неясный выговоръ. Вх. Уг. 252.
Сяйнути, -ну, -неш, гл. Однок. отъ сяти. Сяєвом сяйнула. К. ХП. 49. Блискавка по всьому небу сяйнула. Г. Барв. 190.
Тинок, -нка, тино́чок, -чка, м. Ум. отъ тин.
Ускочку нар. Галопомъ. Я їхав нерівно: де ристю, а де вскочку, бо постилався знайти воли, щоб не попались де у шкоду. Новомоск. у.
Цвак, -ка, м. Валочка въ ткацкомъ челнокѣ, на которую надѣвается шпулька съ нитками. Мнж. 121.
Чудерство, -ва, с. 1) Чудовище. Єсть, кажуть, на морі морське чудерство з трьома губами і на кожну губу дванадцять кораблів бере. Мнж. 35. Привели царівну морському чудерству на прожереніє. Мнж. 35. 2) Диво, удивленіе. Змій і проситься: «Не бий мене до 'статку, а вези у своє царство на чудерство».... Привозе він його у своє царство, — всі на його чудують. Мнж. 34.