Віяльний, -а, -е. Вѣяльный. віяльна лопата. Лопата, которою вѣютъ зерно.
Гребіни́ще, -ща, с. ув. отъ гребінь. Бери, милий, днище й гребінище. Ум. Гребіни́щечко. Я робити прийшла — із днищечком, з гребінищечком.
Де́йкати, -каю, -каєш, гл. Поговаривать. Дейкали люди, що подушне скасують Дейкали, що в нас не буде сього мирового. Щось люде дейкають, що війна буде. Украдено коні; на селі знають хто, дейкають язиком, а старості не об'являють.
Доби́чник, -ка, м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило.
Докрасуват́ися, -су́юся, -єшся, гл. Докрасоваться.
Зла́пати, -паю, -єш, гл. 1) Поймать, схватить. Собака мене злапав за запащину, добре пошматував. Ой злапали Морозенка, назад руки зв'язали. Тікай, тікай, козаченьку, хотять тя злапати. 2) — ляпаса. Получить пощечину.
Кокоші, кокіш, ж. мн. Ноги. Підгорни свої кокоші, щоб не наступила.
Могори́чити, -чу, -чиш, гл. Угощать для какой-нибудь цѣли, располагать въ свою пользу угощеніемъ. Треба прохати сусідів... та ще й могоричити. Могоричив, могоричив, поки сказав.
Осовище, -ща, с. Болѣзнь у скота: затвердѣніе, опухоль вымени.
Привід, -воду, м. 1) Руководство, предводительство. А дурень за моїм приводом працює. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку. Всюди привід дав, а татусь тільки за нею, хоть і не дуже то покійник любив за чужим приводом ходить. Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід. 2) Причина, основаніе. З якого приводу? На какой причинѣ?