Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Байбарис, -су, м. Раст. барбарисъ. Конст. у.
Відвильнути, -ну, -неш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу. Пирят. у.
Задзюркота́ти и задзюркоті́ти, -чу́, -чеш и -тиш, гл. Зажурчать. Домонтовиченко влучив Війтенка по лівій руці, — кров так і задзюркотала. K. ЧР. 306.
Збілі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Побѣлѣть. 2) Поблѣднѣть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. МВ. ІІ. 50. Чого так збіліла? Чуб. III. 121.
Ігрище, -ща, с. = грище. Грин. III. 441. Дівочі ігрища незабутні. К. ДС. 21. На ігрищах ніхто як я перед вела. Стор. І. 133.
Мерза́, -зи, ж. Гадость, мерзость. Вх. Зн. 35. Угор.
Поґерґотати, -ґочу, -чеш, гл. 1) Покричать (о гусяхъ, индѣйскихъ пѣтухахъ). 2) Поговорить на непонятномъ узыкѣ.
Тибель, -бля, м. Деревянный гвоздь. Вас. 149. Шух. І. 88. Рудч. Чп. 249. Дома є вербовий тибель, той, що пластини збивають. Грин. І. 220.  
Шпаркий, -а, -е. Прыткій, скорый, быстрый. Волынск. г. «Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь», — з жалем промовив січовик. Стор. МПр. 11.
Штовб, -ба, м. Стволъ дерева. Вх. Зн. 83.