Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Довга́вий, -а, -е = Довгастий. Вх. Лем. 411.
Зачебе́рхнути, -ну, -неш, гл. Зачерпнуть, загресть очень много.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Ном. № 3339. Кива головою, наче кобила в спасівку. Ном. № 2418. Не кивай на мене чорними бровами. Мет. 16. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. K. ЧР. 248. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. Гол. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має. Ном. № 11049.
Мня, мення, с. Имя. Давайте з'їмо того, у кого погане мня. Мнж. 4.
Оплета, -ти, ж. Плетенье, плетеная вещь. Вх. Зн.
Позавертати, -та́ю, -єш, гл. Воротить (многихъ). Як їх турки-яниченьки із-за могили напали... коні з добиччу назад у город у Турещину позавертали. ЗОЮР. І. 42.
Позаскакувати, -куємо, -єте, гл. То-же, что и заскочити, но о многихъ.
Розмислити, -ся. Cм. розмишляти, -ся.
Секретарь, -ря, м. Секретарь. Пани мої секретарі учинили волю. Грин. III. 352.
Старожитній, -я, -є. = стародавній. Горе, що старожитні козаки, що з предкувіку козаками бували, військовій черні позавиділи. К. ЧР. 197.