Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білечка, -ки, ж. Ум. отъ і. біль.
Вояк, -ка, вояка, -ки, м. Воинъ. Так наші славнії вояки там мовчки проливали кров. Котл. Ен. V. 52. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? Стор. II. 217. А міщане ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. Н. п. Ум. вояченько.
Зви́чме нар. = звичайно 3. Звичме, московська напасть. Ном. № 847.
Зсинити, -ню́, -ниш, гл. Побить до синяковъ. Зсинив її так, що й Боже! Лебед. у.
Огуд, -ду, м. = огудиння. Соняшники, кущі, огуд всякий. Сим. 225.
Перем'яшкурити, -рю, -риш, гл. Перемять.
Посолодко нар. Сладковато.
Самоприсуд, -ду, м. Право собственнаго суда, самоуправленіе. Під самоприсудом козацьким жити. К. Бай. 63.
Уразище, -ща, м. Ув. отъ ураз. Чуб. IV. 6.
Храплє, -ля, с. = храпа. Вх. Зн. 77.